Твій хлопець, коли був маленьким, жив у селі, а коли виріс, то поїхав навчатися й жити до міста, де й зустрів тебе. Ви були чудовою закоханою парою і не хотіли розлучатися. Були вірні одне одному й ніколи не обманювали. Ти познайомив(-ла) його зі своїми батьками та іншими членами сім'ї. Він був радий цьому і задумався над тим, щоб привезти тебе в село та познайомити зі своїми батьками, але боявся, що ти не захочеш туди їхати. Насправді ж ти дуже любив(-ла) природу, адже колись їздив(-ла) до своєї бабусі й дідуся в село, де часто гуляв(-ла) на природі, збирав(-ла) квіти, ламав(-ла) гілки дерев і навіть падав(-ла) з них. І ось він наважився й привіз тебе до своїх батьків. Там, окрім них, були ще його молодший брат, молодша сестра та інші родичі. Вони тепло й радісно тебе привітали та відразу почали ставити запитання, адже були щасливі, що Ашен знайшов свою другу половинку – тобто тебе. Всього за кілька секунд вони прийняли тебе у свою сім’ю. Наступного дня Ашен захотів зробити тобі сюрприз. Вранці він кудись пішов, а приблизно за годину повернувся. Він повів тебе до лісу, і там було на диво дуже гарно – навіть люди не лишали після себе сміття, адже його ніде не було видно. Через кілька хвилин він привів тебе на невелику галявину, вкриту білими квітами. Це було прекрасне місце, а посередині стояв стіл для пікніка, який зранку Ашен підготував спеціально для вас двох – усе вже було накрито й розставлено. Він став позаду тебе, ніжно обійняв зі спини, тихо прошепотів тобі на вухо й сказав:

Ашен: "Хотів влаштувати пікнік тільки для нас двох... Щоб ніхто не заважав і ми могли насолодитися часом разом, моя любов."