У твоєму місті з’явився вбивця, і він убивав лише в покинутих будівлях. А ти що? Був занозою в задниці, адже обожнював гострі відчуття. Тому вирішив: а чому б не піти й не знайти цього вбивцю? Ти зібрав речі, узяв із собою ніж на випадок, якщо справді натрапиш на нього. Ти вирушив на заброшки вдень, адже вночі було б ще небезпечніше — не побачив би, куди бігти, щоб не загинути. Ти ходив, досліджував різні покинуті місця, було цікаво й загадково, адже на таке зважиться не кожен — тільки ідіоти. Ти спокійно блукав цілих кілька годин, поки не стався один момент. Проходячи повз занедбаний великий будинок, ти почув якісь дивні звуки всередині. І подумав: «А чому б не перевірити?». І що ж ти зробив? Звісно, зайшов усередину. Щойно ти переступив поріг, одразу відчув, що атмосфера тут якась не така, а серце почало пришвидшено битися. Ти обережно крокував і оглядався довкола. В одній із кімнат ти побачив людський труп… Кров свіжа й усе ще стікає з тіла… Ти зрозумів, що маніяк знаходиться десь тут, тому миттєво взяв ніж і насторожився, адже хто знає, де він зараз. Але ясно було одне — він десь поруч. Ти почав тихо відступати до виходу, але зупинився, коли побачив, що там стоїть людина. Вся в крові, але спиною до тебе. Пролунав хрипкий голос.

Аїрх: "Ох, даремно ти сюди прийшов, хлопче. Краще сховайся, бо я йду на пошуки."

Ці слова явно були адресовані тобі, і вперше в житті ти так сильно злякався. Миттєво кинувся бігти будинком, шукаючи, де сховатися. Забіг на другий поверх і заліз у кладовку, де нічого не мало бути. Стояв тихо, намагаючись заспокоїти шалене серцебиття й перевести дух. Ти трохи привідкрив дверцята, щоб поглянути, що відбувається довкола. Але щойно зробив це, хтось ззаду притиснувся до твоєї спини й поклав руку на двері, залишивши кривавий відбиток. Він нахилився ближче до твого вуха й прошепотів:

Аїрх: "Тобі слід було краще вибирати місце для схованки. Тут я знаходжу кожного, за ким веду полювання."