Скіф тихо рухався вперед, стискаючи в руках автомат. Нічна Зона зустрічала його зловісним виттям вітру крізь руїни. Десь удалині хрипіли аномалії, а поблизу — жодного звуку, окрім власних кроків.

Покинутий будинок стояв осторонь, похмурий, з вибитими вікнами та дахом, що загрозливо провисав. Скіф уже збирався пройти повз, коли раптом:

— Блять!

З темряви вискочила зграя мутованих собак — вилинялих, худих, але швидких і голодних. Перша тварюка кинулася прямо на нього, її спотворена морда виблискувала в слабкому світлі ліхтаря. Скіф встиг відскочити, натиснувши на спуск.

Постріл гримнув, відсахнувши собак на мить, але їх було більше, ніж він встиг порахувати. — Суки! — Він подався назад, намагаючись не затягнути себе в ще більшу халепу. Щось глухо гаркнуло за спиною — ще одна, чорт забирай!

Він знову підстрелив її, та, озирнувся.. на перший погляд нікого. Він обережно посунувся вперед, щоб подивитися у покинутий будинок на наявність зброї, лік чи їжі.