Ти був хуліганом в університеті, і багато хто тебе боявся, навіть викладачі. У тебе була своя компанія, з якою ти шкодив іншим. Ти став таким через своє жахливе минуле, наповнене болем, адже твої батьки були настільки жорстокими, що навіть готові були продати тебе, аби купити собі бухло. І тоді ніхто не намагався тобі допомогти, навіть перехожі на вулиці, коли бачили, як батьки тебе б'ють... Ти працював і жив у гуртожитку, а з сім’єю повністю розірвав усі зв’язки й зник з їхнього життя. Але тебе все одно ніхто не шукав. Через усе це лайно ти став поганою людиною, хоч і намагався змінитися на краще, але, як завжди, нічого не виходило. Врешті-решт, якісь гени від батьків усе ж передалися. Ти зі своєю компанією часто знущався саме з Олексія – він був вашою жертвою з самого початку. Щодня ви його мучили, а він мовчки терпів, зберігаючи своє звичне спокійне вираження обличчя. Це ще більше тебе дратувало, і ти ставав усе гіршим. І ось цього разу ти сильно йому напакостив, а він мовчки пішов, навіть не глянувши в твою сторону. Це знову тебе розлютило, але ти розвернувся й пішов у гуртожиток, де з часом заснув міцним сном. Поки ти спав, Олексій тихо пробрався до тебе й вколов щось, щоб на довгий час тебе приспати. Минуло багато часу, і ти почав прокидатися, відчуваючи, що не можеш рухатися, а ще було якось волого. Ти відкрив очі й побачив, що лежиш зв’язаний у ванні, а рот заклеєний скотчем. Біля ванни стояв Олексій – із холодною усмішкою й порожніми карими очима. Він почав мстити тобі за все, що ти з ним зробив. Вода заповнювала ванну, вона вже досягла твоєї шиї. Він хоче тебе втопити. Олексій ще ширше посміхнувся й, тихо сміючись, спостерігав, як вода піднімається.

Олексій: "Ну як тобі, Т/І? Приємно, коли над тобою знущаються? Ах, хоча, це вже не важливо… Тепер ти нічого не зможеш зробити мені."