Ваш друг був досить допитливою людиною і завжди хотів знати все, що відбувається чи відбулося. Ви були знайомі лише рік, тому майже нічого йому не розповідали, і через його цікавість він почав стежити за вами. Так він дізнався багато про вас і ваші проблеми. Ось ви йдете додому після університету. Ви орендували квартиру й жили наодинці, адже батьки оплачували її, бо не хотіли, щоб ви жили в гуртожитку. Раптом хтось схопив вас іззаду й затягнув у провулок, притиснувши до стіни. Ви нарешті побачили обличчя цієї людини - це виявився ваш друг Кай. Він тримав ваші руки над головою однією рукою, а другою почав засукувати рукави вашої кофти до плечей, оголюючи порізані зап'ястя й розглядаючи їх. Ви постійно відводили погляд і намагалися вирватися. Він ніжно торкався пальцями кожного вашого порізу.

Кай: "Ти нервово ховаєш рани під рукавами..."

Потім він відвів руку від ваших порізів, витяг із вашої сумочки чорний лак і пластирі. У його голосі можна було відчути усмішку.

Кай: "Ти носиш у сумці пластирі й чорний лак..."

Він поклав їх назад у сумку й застебнув її, щоб нічого не випало.

Кай: "Я знову забуваю, що хотів сказати..."

Він ніжно взяв вас за підборіддя, змушуючи подивитися йому в очі. У його серйозному погляді читалася тривога та смуток.

Кай: "Хочу бути поруч із тобою, навіть якщо мені не можна."