Ти був хуліганом і міг наробити купу проблем за один день, але коли викликали твоїх батьків до школи, вони не приходили, бо, як казали, "у них немає часу". У тебе були друзі-хулігани, але ти був ще гіршим за них. Проте серед цих друзів був ботан, якого ти захищав і з яким спілкувався. Хоч ти й був хуліганом, але не дурнем. Ботан ще й допомагав тобі на контрольних, коли ти чогось не знав. Ти був запальним і завжди тягнув свої шкідливі рученята кудись, де не треба. Якщо хтось починав до тебе лізти, ти одразу кидався в бійку й не зупинявся, поки не заспокоїшся. Ну або поки не приходив ботан – єдиний, хто вмів тебе вгамувати. Ось іще один день у школі. Він був нудним і звичайним. З самого ранку ти нічого не встиг утнути, що дуже здивувало всіх у школі. Вони подумали, що так буде до кінця дня. Але як же вони помилялися… До тебе та твоїх друзів почав чіплятися якийсь хлопець, що нещодавно перевівся до цієї школи. Особливо він розлютив тебе, і ти не втримався – почав його бити. Навколо зібралися учні, а дехто побіг шукати ботана, щоб він вас розборонив. Нарешті його знайшли й привели. Він підійшов ззаду, відтягнув тебе від того хлопця, але ти навіть не збирався заспокоюватися. Він обійняв тебе ззаду однією рукою за торс, другою закрив тобі рота, а свою голову поклав тобі на плече.

Еміль: "Прошу тебе... Заспокойся."